Визначте стиль і тип мовлення. Виконайте мовностилістичний аналіз тексту

22-24 вересня 2003 р. у маленькому містечку Чудець поблизу Жешева (Польща) відбулася міжнародна конференція з мовознавства "Сучасний аналіз дискурсу: когнітивний аналіз та інші методи дослідження". Організатори конференції - Стилістична комісія Комітету мовознавства Польської академії наук та Інститут польської філології Жешівського університету. З доповідями виступили науковці з Польщі, Чехії, Сербії, Словаччини, України, Росії. Як зазначив відомий польський дослідник професор С. Гайда (Ополе), це була 16-та конференція, що розглядала проблеми і напрями розвитку стилістики, 13 зустрічей відбулося в Ополі, інші - в різних містах, зокрема ця, остання, в Жешеві. На конференції було представлено щорічник "Стиль", що видається у Бєлграді завдяки ініціативі сербського дослідника М. Чаркича.

У своїй доповіді "Дискурс - стиль - аналіз (інтерпретація)" С. Гайда окреслив шлях розвитку напрямів вивчення тексту (лінгвістика тексту -- семантичний напрям -- комунікативно-діяльнісний -- когнітивний", наголосив на необхідності при визначенні типології текстів вивчати культурологічний аспект, зазначив різницю між поняттями аналіз (як дослідницьке явище) та інтерпретація (як суспільна практика), зупинився на типології інтерпретацій, що може будуватися на різних засадах.

Доповідь відомого польського дослідника А. Вільконя (Катовіце - Неаполь) "Текстові та контекстові визначники стилю - спроба систематизації і проблеми" було присвячено визначенню видів текстів з опорою на стиль. Дослідник зазначив, що у новій своїй книзі він описав класи стилів, які ще не виділялися сучасною наукою.

Професор К. Ожог (Жешів) присвятив свою доповідь політичному дискурсові, у якому виділив кілька субдискурсів, зокрема дискурс романтичний, характерний для партій, що виникли відразу після Солідарності, дискурс ліберальний, "розбудовуваний" політиками, які підтримували Л. Бальцеровича, і дискурс популістський - тексти представників оборони та Ліги польських родин. Було детально розглянуто лексико-семантичні, синтаксичні та стилістичні риси кожного із зазначених різновидів, наголошено, що, маючи ряд спільних рис, ці дискурси часто змішуються.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка був представлений доповіддю професора Інституту журналістики Н. П. Шумарової "Експериментальний дискурс: процес породження вторинного тексту". Експеримент полягав у відтворенні (інтерпретації) уривків з художніх і науково-популярних творів, написаних українською та російською мовами. Його результати описано в: Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму. - К., 2000. - С. 155- 227. У доповіді йшлося про те, що залишилося "за кадром", а саме про спілкування експериментатора з інформантами до і під час проведення експерименту. Цей тип спілкування у доповіді представлено як субдискурс наукового.



Авторка наголосила на тому, що такий тип дискурсу ніколи не вирізнявся дослідниками, але має право на життя, оскільки в нього є ряд ознак, притаманних будь-якому загальновизнаному типу дискурсу. Це процес, що чітко структурується (передекспериментальна частина, власне експеримент, точніше, комунікація у ході виконання завдання, завершення спілкування), має певну мету, якої намагаються досягнути інформатор і дослідник, виступає як частина усної мовленнєвої діяльності, що відображає ситуацію спілкування, мовний і соціокультурний досвід інформанта. Останній реагує на будь-які зміни під час мовного акту, зокрема на виникнення ситуації комунікативного конфлікту, коли йому бракує знань або умін-ня, щоб виконати завдання. У такому разі інформант стає ініціатором спілкування з експериментатором. Виникає парадоксальний психологічний момент: чим нижчий рівень мовних знань інформанта, тим більш розгорненим є комунікативний акт, тобто в усіх своїх виявах цей дискурс є "текстом, зануреним у життя". В основних своїх рисах він повторюється при проведенні будь-якого експерименту, якщо той відбувається в усній формі. Сферою його поширення є наукова діяльність учених, що зумовлює час від часу необхідність застосування експериментального методу. Його характерними особливостями є стилістична нейтральність, чіткий розподіл соціальних ролей учасників комунікативного акту, перехід ініціативи спілкування до інформанта у випадках комунікативного конфлікту тощо (Н.Шумарова).



2. Н. Непийвода, спираючись на мовний експеримент, прове__ дений свого часу в Черкаському державному університеті, так схарактеризувала цю тенденцію: «Дві групи студентів-філологів Черкаського університету опрацьовували ті самі конструкції: в одній групі перекладали з російської на українську словосполучення типу в большинстве случаев, в недалеком будущем, вести к улучшению, по внешнему виду та ін., у другій — підкреслювали найбільш вдалий відповідник із кількох запропонованих: в большинстве случаев — здебільшого, здебільше, здебільша, у більшості випадків. Наслідки тестування такі: там, де студенти мали змогу вибирати, вони віддавали перевагу (70%) власне українським конструкціям; там, де треба було перекласти з російської, власне українську конструкцію студенти пригадали лише в 10% випадків. Це свідчить не про недосконалість українських конструкцій, а про те, що їх під впливом позамовних обставин переміщено до пасивного словника.


5557058623469942.html
5557101361310818.html
    PR.RU™